Лого
S5 MP3 Player - плагин joomla Mp3

Пам’ятка призовнику (історія з життя)

Історія ця містить цікаву інформацію для тих, хто не горить бажанням служити в армії.
З погляду на нинішню суспільно-політичну ситуацію в нашій країні, не кожен громадянин бажає служити в армії.

Не тому, що просто не хоче, а тому, що зі слів оточуючих складається враження, що армія це ледь не останнє місце куди б хотілось потрапити. На даний момент автор особисто там ще не був, тому напевне казати нічого й не буду. Але маючи освіту, або роботу, або перспективи, чесно кажучи, не хотілось би витрачати частину життя на те, що тобі не цікаво.
            Так-так, звичайно, зараз я міг би почути купу людей, які налаштовані дуже патріотично і вислухати купу слів, на кшталт «не служив – не мужик», «хто, як не ти, захистить країну» і т.д. і т.п.
            Нічого протизаконного в цій статті автор не буде висвітлювати, тому що вважаю, що закон, як і Божі заповіді, має бути єдиним і непорушним для всих і кожного. Кожен має знати свої права та свої обов’язки.
            Все почалося не так давно. Отримавши повістку я потрапив в військкомат де отримав вказівку відправитись на медогляд. Звичайно, нехотя я почав проходити медогляд. Що в свою чергу затягнулось через лінь, роботу, сімейні обставини. Але медогляд був пройдений до моменту, коли я отримав направлення на дообстеження (ну, самі розумієте, що лікарня в нас не забезпечена всим необхідним). І в зелену голову приходить мисля «о, то значить проблема з моїм здоров’ям може служити мені пропуском в подальший спокій». Взявши з собою направлення та надію я повернувся в військкомат. Але нічого не трапилось. Ніяких пояснень, ніяких роз’яснень, ніякої поради. Ну що ж, можливо я помилився. Маючи на руках копію направлення (та й взагалі знаючи чим я хворію) я полопотів в Інтернет. Прочитавши купу непотрібної інформації я таки знайшов ту, яка мене зацікавила. Стадія моєї хвороби напевне не була визначена, а тому, надія знову з’явилась, бо тяжка стадія мого захворювання таки підпадала під категорію «непридатний», а трошки легша стадія могла б надати мені відстрочку. Ну що ж, мені захотілось дізнитись більше і таки знати, які мої перспективи. Взявши з собою все ту ж надію та направлення я поїхав в обласну лікарню. Потрапивши на прийом до лікаря, я роз’яснив йому проблеми, які мене турбують. Провівши діагностику лікар пояснив, що стадія моєї хвороби, аж бігом підпадає під «придатний», але є деяка особливість. Порушується функція органу. Тобто він працює, але не зовсім так, як треба. І от оце вже, серйозна проблема, яка не те що обмежує, а взагалі унеможливлює нормальне перебування на строковій службі.
            Звичайно, радості великої не було, але хоча б надію я забрав з собою і мав чіткий намір довести свою «непридатність». До того ж, у мене на руках був «консультаційний висновок» лікаря. Стіни впали на мою голову у військкоматі. Як виявилось, я все неправильно зробив. Направлення і Акт (про який я дізнався тільки на цьому етапі) я повинен був взяти саме в військкоматі. «Але ж хіба це біда?», - подумав я - «Я ж можу взяти Акт і направлення і взяти той же самий висновок лікаря ще раз.» Але ні. Не все так яскраво і весело, як мені здавалося. Ніхто з працівників військкомату не надавав мені потрібних (і по закону кровно моїх) документів, аргументувавши це тим, що наступного разу, будучи на обласній військово-лікарській комісії я отримаю цей акт. Але й тут я його не отримав. Я втратив дорогоцінний час, довірившись людям, яким не варто було. Прошу замітити, що першого разу, коли я проходив обласну військово-лікарську комісію, лікар, який запитував про мої скарги, відмовився підписувати «годен», так як скарги були, а акту не було. Коли я поїхав на обласну військово-лікарську комісію вдруге я не був в жодного лікаря. ЖОДНОГО. Хоча на момент першого разу в мене не було всих потрібних аналізів і флюрограм і терапевт не підписував «годен» в моїй картці. Він навіть не запитував про скарги, так як не було потрібних аналізів, флюрограм і т.д. Але все-таки я з’їздив не в «холосту», мене визвали до якогось дядіньки (чесно кажучи, навіть не цікаво було його звання і посада), який мені сказав, шо я нехороший громадянин і взагалі дівчинка (мабуть, вони хотіли, шоб я служив навіть без наявності серця/печінки/нирок/легень), а також що армія та військовий госпіталь мене вилікують (цікаво було б послухати, як він вилікує патологію, але проїхали).На прохання надати мені акт та направлення отримував неодноразову відмову.

І ось, коли залишається кілька днів до відправки я пишу ці слова. Тому, що хочу виговоритись, тому, що хочу допомогти тим, хто може зіткнутися з такими ж проблемами. Для Вас, любі читачі, я розкажу кілька порад, до яких Ви, звичайно, можете й не прислухатись:

            1) Не довіряйте нікому (ні, це не параноя, це – здоровий глузд).
            2) Кожен документ, який ви надаєте у військкомат реєструйте і робіть копію для себе.
            3) Не відкладайте на потім. Ні в якому разі!!!
            4) Якщо строкова служба Вам світить в майбутньому, то починайте вже ЗАРАЗ
            5) Хворієте? – сходіть в лікарню і ПОЛІКУЙТЕСЬ. Не будьте, як автор, не відсиджуйтесь дома. Кожен запис в мед. книзі може слугувати для Вас пропуском далі (хоча, в моїй мед. книзі записи є, але це лише на медоглядах, на лікуванні я ніколи не був).
            6) Поступайте по закону, ні в якому разі не ухиляйтесь.
            7) Якщо Вас тривожить хвороба – називайте ваші симптоми лікарям призовної комісії. ВСІ ваші скарги. Будь то раз, чи декілька, чи постійні прояви хвороби.
            8) Відстоюйте свої права! Жодна хвора людина не має гробити своє здоров’я через чиїсь неправильні дії.
            9) Перевіряйте печаті, підписи, штампи. Кожен лікар має свою печать, чи штамп. Адекватно попросіть завірити свої записи печаткою та підписом, якщо це направлення, то зробіть це ОБОВ’ЯЗКОВО.
            10) Не втрачайте надію. Якщо Ви хворий, то втративши надію, Ви тільки заженете себе в глухий кут.

 

Дякую за увагу, будьте здорові і любіть своїх близьких!

Якщо я згораю – зачекай, я спалахну знову!
            (c) PhoeniX

 

З редакційної пошти – автор не вказав імя

Коментарі  

+4 #7 Служу 11.05.2017, 03:12
Цитую Працівник військомат:
Слухають лікарі, навіть дуже слухають, з 200 призовників, признали пригодними приблизно чоловік 10-12.

Ой не тринди!
Цитата
+3 #6 Працівник військомат 07.05.2017, 08:59
Слухають лікарі, навіть дуже слухають, з 200 призовників, признали пригодними приблизно чоловік 10-12.
Цитата
-4 #5 Служу 06.05.2017, 07:54
Мене призвали в осени 2016. Скажу одне, мене ніхто з лікарів не слухав. Отправили за пару днів. На всі мої скарги всі забили.
Цитата
+14 #4 Ох уж эти женщины 05.05.2017, 22:30
Цитую Анастасия:
Мужа осматривала в военкомате старая женщина. Написала в личном деле годен к строевой службе. Служил в армии.

Если бы осматривала молодая, то с первого взгляда бы поняла, что не годен.
Цитата
-3 #3 Анастасия 05.05.2017, 09:48
Мужа осматривала в военкомате старая женщина. Написала в личном деле годен к строевой службе. Служил в армии.
Цитата
+5 #2 # Володимир 03.05.2017, 13:39
Працівники військкомату мабуть не були зацікавлені у вирішенні питання)))) У свій час мене за руку водили і консультували де і як болить.....(працівниць треба зацікавить....дуже вони полюбляють відпочинок з допомогою зацікавлення...... :sad: Це Чигиринська майже ЄВРОПА....
Цитата
-11 #1 Юрий 28.04.2017, 23:11
В своё время у меня тоже были проблемы со здоровьем,но я в армию хотел и по докторам не бегал и до сегодняшнего дня об этом не жалею.
Цитата

Додати коментар